Даф йшла по вулиці... Їй не вірилося, що ще трішки і все... Школа, шкільне життя... Ще трішки і шкільні клопоти поринуть її з головою на ще один навчальний рік.
Даф почувала себе дивно: з одного боку не хотіла вчитися та припиняти цю літню казку, а з іншого дуже хотіла побачити своїх друзів!
Цікаво, як там Блейз без мене?
Так Даф вешталася Косим провулком у пошуках книжок. Їм знову надіслали довжелезний список обов'язкових підручників і Даф вже розмірковувала, як допре все це дродому, коли... вона раптом побачила якусь дуже знайому постать.
- Блейз! Як ти тут опинилася? Привіт!
Даф можна було зрозуміти, адже подруга повинна зараз була бути у Франції з батьками...
Чого це вона тут?

-Давай! - відповіла Даф....
Далі подруги провели чудовий день гуляючи по кафе и магазинах, але...
-Слухай... Я не хочу до школи... Літо таке чудове, таке феєричне... Я не хочу щоб воно закінчувалося. - говорила Даф з сумом дивлячись на подругу...
-Все йде, все минає... Я вже піду. Завтра ж до школи, а я ще й не починала збирати речі... - Даф нахилила голову вбік і підібрала числені пакунки.
-Прощавай! -крикнула вона і аппарувала додому...
>>>Дім Дафни Грінграсс